За десять років виросла традиція. І за ці десять років у закладі виросла дитина. Стала підлітком. Випускником. Молодою мамою. Або дитиною, яка все ще чекає.
15 років тому ми вперше прийшли до дітей у заклади, де вони зростають без батьків. А 10 років тому разом із вами почали збирати Пакети Добра для тих дітей, яких відвідували щотижня. З часом ми побачили ще одну реальність — родини, які потребують особливої підтримки через різні обставини.
Усі ці історії різні, але всім їм потрібен хтось поруч. Ми хотіли зробити щось практичне, але тепле, щоб кожна дитина отримала свій індивідуальний пакет із листом і відчула, що її бачать. Не фабричний пакунок солодощів від невідомих людей, а щось особисте.
А ще ми хотіли, щоб потреби дітей побачили звичайні люди — ті, кого так потребує наша спільнота, щоб долати проблему соціального сирітства. І ви відгукнулися.
Ми не ідеалізуємо Пакет Добра. Він не є чарівною паличкою. Це лише момент, коли хтось дорослий зупиняється, бачить конкретну дитину, її ім’я, її вік — і думає про те, що буде далі.
І іноді цього вже достатньо, щоб почався рух. Пакет Добра приносить дитині радість і відчуття щирої уваги. Поруч із цим маємо будувати довшу й дієву підтримку, бо дітям потрібні стабільні дорослі. І саме цього найбільше бракує.
Ми називаємо це стосунок. Знайти свою форму причетності. Хтось стає наставником. Хтось волонтером. Хтось підтримує родину. А хтось запрошує дитину до своєї.
Пакет Добра залишається дверима. І ми хочемо, щоб традиція продовжила рости — у стосунок, у присутність, у дорослу участь.